Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Маяківської сільської ради» інформує: Насильство у сім’ї – важлива соціальна проблема! Його прояви, наслідки, захист та профілактика
На жаль, в нашому суспільстві переважає думка, що проблеми жорстокого поводження із членами сім'ї є внутрішньою проблемою цієї сім'ї і не потребує втручання суспільства, а тим більше держави. Але саме право на захист від насильства над особою, особливо в сім'ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей зокрема.
Існує поширений міф, що насильство в родинах – проблема тільки неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак, за деякими дослідженнями, це не зовсім так.
Ще недавно в нашому суспільстві вважалося неприйнятним говорити відверто про насильство в сім'ї. Проте ця форма насильства існує давно і зустрічається досить часто: вона розповсюджена серед людей різних національностей, різного фінансового та соціального статусу, в сім'ях віруючих та атеїстів. Більше того, таке насильство ніяк не можна пояснити економічною нестабільністю, оскільки воно наявне й у відсталих, і в економічно розвинутих країнах.
Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.
Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо іншої, з якою вона має чи мала інтимні або інші значущі стосунки.
Витоки насильства в сім'ї закладено у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків, жінок та дітей різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків, поступливу для жінок і покірну для дітей. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, за якого агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися. Результатом такого впливу сім'ї та оточення є нинішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні. Крім того, воно може здійснюватися й над іншими членами сім'ї,особливо над дітьми.
Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і підлітків. Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім"і. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50% з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.
В Україні проблему домашнього насильства практично не вивчали. Тільки віднедавна теми насильства в родині стали предметом публічного обговорення. Щоб перемогти реальне зло, треба відкрито обговорити проблему та шукати шляхи вирішення. За даними Інституту соціологічних досліджень НАН України, 68 % жінок зазнають знущання в сім’ї, з них чверть «як правило» або «часто» потерпає від побоїв. Кожна десята дівчина зазнає постійного насильства. За визначенням Закону України від 07.12.17 р. № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство в сім’ї – це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю». Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти. Закон розрізняє такі види домашнього насильства:
– фізичне насильство в сім’ї – навмисне заподіяння побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності;
– сексуальне насильство в сім’ї – примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї;
– психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю;
– економічне насильство в сім’ї – навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право.
Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого. Причинами того, чому жінки не подають скарг у зв’язку з насильством, є тиск суспільних і родинних обставин та бажання зберегти взаємини. Культурні та релігійні традиції також одна з перешкод, що ускладнюють боротьбу з насильством. Вдосконалення правової оцінки насильства в сім’ї значною мірою залежить від усвідомлення громадськістю та самими жінками того, що насильство в сім’ї є злочином.
Найнебезпечніше те, що насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти.
Наслідки домашнього насильства для дітей:
Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія.
Існує ряд спільних ознак, що характеризують переживання та поведінку більшості таких дітей.
Страхи. Діти з сімей, де практикується насильство, переживають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.
Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.
Нездатність виразити почуття вербальне. Спостерігаючи за практикою насильства в сім'ї, діти доходять висновку, що насильство - це спосіб, яким дорослі вирішують свої конфлікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття, думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.
Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками:
- у залежності від стратегії кривдника – явне та приховане (непряме);
- за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому;
- за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками;
- за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі – збоку педагогів або дітей; на вулиці – з боку дітей або незнайомих дорослих.
Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров'ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей - жертв насильства - з'являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері.
Можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми, які можна виділити на основі досвіду роботи з сім‘ями та безпосередньо з дітьми:
·жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття:
побиття;
штовхання;
спроби задушити;
викручування рук та ін.;
·дитина є свідком знущань над іншими членами сім‘ї:
батько б‘є чи ґвалтує матір у присутності дітей;
погану” дитину фізично карають у присутності “хорошої” дитини;
дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини та ін.;
·сексуальне насильство, інцест:
гвалтування;
нав‘язування сексуальних стосунків;
сексуальні дотики/поцілунки;
інцест (кровозмішення) ;
показ порнографії;
залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту та ін.;
·використання привілеїв дорослих:
поводження з дітьми як з рабами чи слугами;
покарання, поводження, як з підлеглими;
поводження як зі своєю власністю;
відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;
·залякування:
використовування свого росту, розмірів та сили;
навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;
крики, стресогенна поведінка;
жорстокість щодо інших істот;
·погрози:
кинути дитину;
самогубства;
заподіяти фізичної шкоди;
заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам...;
розлюбити дитину;
силами зла, що покарають дитину та ін.;
·використання громадських установ:
загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою,притулком, родичами та психіатричною лікарнею;
·ізоляція:
контролювання доступу дитини до інших людей: бабці/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей;
контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому;
контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету;
закривання дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщенні вдома, в школі...;
обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування у спілкуванні;
·емоційне насильство:
приниження;
використання скарг;
використання дітей в якості довірених осіб;
крики;
непослідовність;
присоромлення дитини;
використання дітей у конфліктах між батьками;
“торгівельна” поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;
·економічне насильство:
незадоволення основних потреб дитини;
відмова чи зволікання у виплаті аліментів;
занижений розмір державної допомоги одиноким матерям та багатодітним сім‘ям;
повна відмова дитині в грошах;
контролювання дитини за допомогою грошей;
протрачання сімейних грошей;
відмова дитині у підтримці;
використовування дитини як засобу торгу при розлученні;
нав‘язування дитині економічно обмеженого способу проживання без існуючої для цього необхідності; примушування дитини важко працювати.
Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.
Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.
Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспектах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гарантію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробудження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!
Як же захистити дитину? Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім'ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?
Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.
Як захиститися від домашнього насильства
Для жінок, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним і залежить від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки ризикованою є ситуація для жінки та її дітей, від віку дітей, місця проживання тощо. Але є кілька основних дій, які жінка може вчинити для захисту від насильства:
1. По змозі про безпечне місце перебування для себе та дитини, наприклад, залиште житло, покличте сусідів чи родичів, закрийтеся в кімнаті тощо. Тоді викличте поліцію.
2. Повідомте поліцію про вчинення насильства стосовно себе, а також щодо дітей, якщо діти були свідками насильства. Повідомити можна, викликавши поліцію безпосередньо у момент вчинення насильства або після того, коли знайдете безпечне місце і зможете зателефонувати в поліцію. Або написати заяву безпосередньо у відділенні поліції чи письмову заяву надіслати поштою.
3. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо вас били по голові і видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві й одразу ж цього дня або наступного, не чекаючи скерування поліції, звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побив чоловік. Після написання заяви у поліцію призначають слідчого. Від нього можете отримати скерування на проходження експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
4. Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Наприклад, можете покинути житло, якщо маєте таку змогу, або вжити заходів, щоб не допустити кривдника до житла.
5. У разі вчинення щодо вас сексуального насильства зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.
6. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або щодо них, зокрема якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.
7. Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які стосунки із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків. Наприклад, подання заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей, поділ майна тощо.
8. У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки, відповідно до Сімейного кодексу України, батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сім’ї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише в присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо. Якщо хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства щодо себе та дитини, оскільки надалі під час вирішення вищезазначених питань суд це враховує.
У ситуації домашнього насильства головне – не мовчати!
Звертайтеся по допомогу до бюро безоплатної правової допомоги, що в м. Біляївка, вул. Кіпенка, 6 тел. (04852)21222. Працівники бюро обізнані з проблемами домашнього насильства і можуть вам допомогти. Також можете зателефонувати на Національну гарячу лінію 116 123, фахівці якої зможуть проконсультувати та повідомити, куди у нашій області можна звернутися по допомогу.
Звичайно, важко розробити універсальний план безпеки для всіх потерпілих. Кожна ситуація індивідуальна, тому можна лише обговорити деякі стратегії захисту. Та треба врахувати, що деякі з них можуть бути більш чи менш застосовними для різних потерпілих.
Ваші кроки у разі домашнього насильства, щоб захистити себе та дітей:
1. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.
2. Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумайте маршрут, як швидко потрапити туди в будь-який час, запам’ятайте їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих).
3. Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, і розкажіть їм про свою ситуацію.
4. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ви перебуваєте і чи все у вас гаразд.
5. Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей.
- Майте складеною «тривожну» сумку із речами першої необхідності.
- Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас.
- Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх
якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності.
10. Дізнайтеся, чи є в районі чи області заклад для безпечного перебування жінок або мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, та зверніться туди по додаткову консультацію щодо можливих дій.
11.Зателефонуйте на цілодобову Національну «гарячу лінію» з протидії домашньому насильству 116 123 (анонімно, безкоштовно та конфіденційно) та дізнайтеся, де і які послуги можна отримати.
Якщо ситуація критична:
Знайдіть безпечне місце та зателефонуйте до поліції за номером 102.
Як не стати жертвою торгівлі людьми – корисні поради
Приватна особа чи компанія організовує вашу подорож за кордоном. Щоб убезпечити себе, прибувши до місця призначення:
1.Нікому не давайте на зберігання паспорт!
2. Майте зі собою копію своїх паспортних даних, зберігайте їх у безпечному місці, про яке знаєте тільки ви.
3. Завчіть бодай кілька життєво необхідних фраз мовою країни, до якої плануєте їхати.
4. Якщо перебуваєте за кордоном, зареєструйтесь у посольстві чи консульстві України.
5. Одразу по приїзді зв’яжіться з родичами чи друзями і підтримуйте контакти з ними.
Контактна інформація для осіб, які постраждали від домашнього насильства, гендерної дискримінації та торгівлі людьми
Найперше, куди потрібно звернутися за допомогою – це поліція. Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву. Пам’ятайте, що поліцейські можуть проникати до житла особи без рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням акту домашнього насильства, у разі небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.
Якщо ви потребуєте консультації, боїтесь звертатись до поліції з даного питання чи з інших причин, то можете телефонувати на номери гарячих ліній, де вам нададуть роз’яснення та консультування:
Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини
0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного) – безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України;
Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 005 або з мобільного 116 123, вона працює цілодобово;
Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству – 1547;
Урядовий кол-центр – 1545;
Єдиний контакт центр системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 100;
Біляївське бюро безоплатної правової допомоги – м. Біляївка, вул. Кіпенка, 6,
тел. (04852)21222;
Відділ соціального захисту населення та охорони здоровя Маяківської сільської ради – (04852)33073, с. Маяки, вул. Богачова, 99;
Служба у справах дітей Маяківської сільської ради, якщо це стосується дітей -
(04852)33073, с. Маяки, вул. Богачова, 99;
Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Маяківської сільської ради - (04852)33073, с. Маяки, вул. Богачова, 98.
Якщо ви стали свідками насильства (експлуатації, неналежного ставлення) над дітьми як з боку батьків, так й інших осіб, не залишайтесь байдужими – повідомте поліцію та інші відповідальні служби!
У ситуації домашнього насильства головне – не мовчати!
